Летопись МКС часть 3 - Мои статьи - Каталог статей

В кінці лютого ми виїхали на чемпіонат м. Вольногорська. В Яшиному залі зібрались всі знайомі і не дуже. Сам Коган почтив ці змагання присутністю. У команді було четверо: Лєна, Катя, Коля та Сергій Андрущенко. Ми трошки розім'ялись на спасах – найцікавішим елементом яких став дерев'яний Вася, що був замотаний в одіяло і навіть мав каску на голові – м’ячі. Потім Лєна і Коля виграли зв’язки. Але набрали так багато балів, що судді "не помітили" їх частини і тому відправили наших друзів на друге місце – і тоді ми зробили висновок, що недостатньо просто показати результат, треба ще переночувати "над суддівським столом", що б вони часом нічого не наплутали. Так ми трохи не стали офіційними чемпіонами Дніпропетровської області.

В перших вихідних лютого виїхали в давно очікувану подорож – у печеру "Атлантида". Місце вражаюче і цікаве. По дорозі ще відвідали замок в селі з неблагозвучною назвою Кудринці і по розбитій стежці, замішуючи грязюку дійшли до бази спелеологів. Прийняли нас досить радушно. Хлопці виявились справжніми фанатами своєї справи. Ми вісім годин блукали слідом за Шурочкою (здоровенним дядьком, що в талії ширший за мої плечі і відповідно в плечах...), що лише посміювався над чайниками пропонуючи залазити у вузенькі шпариночки: "китові вуса". А сам хитрун не ліз – бо коридор приводив в ту саму залу – звідки ми починали повзти. Ми досхочу наслухались байок. Багато з них розповідало про трагедію печери – яка мала незрівнянні види кристалів, довжиною до метру і від яких лишились лише брудні місця.

Всю ніч спелеологи співали пісень. Виявилось, що таки існують пісні спелеологів, просто вони ховаються від людей і тому їх ніхто не чув.

За наступний день ми ще встигли погуляти дотом часів ІІ Світової війни, подивитись на руїни замку у селі Жванець і з'їздити в Хотин, а ввечері всі розбившись на групки по інтересах гуляли Кам’янцем. Захід вийшов не спортивний – але задоволення всі отримали масу і відразу з'явилась купа планів.

В кінці лютого ми провели «Кубок новачка». Виграв його Саша Троцький.

В березні відбувся традиційний чемпіонат Чернігова. Вражень додала ночівля під «зірками болдерингу». На цих змаганнях Келін Олексій, зірвавшись при проходженні стелі на своїх елементах, продемонстрував ненадійність страховки з бази через шайбу, рухнувши на підлогу і спаливши руки своїй дружині.

Виступили ми успішно. Було навіть трохи соромно - ми "повигрібали" всі нагороди своїми двома зв’язками.

15-16.03 у Биковні було відкриття сезону. Один з наших складів (Палій, Катя Т., Женя та Троцький) зайняли призове місце.

Тренування продовжувались. В березні ми пройшли кілька крос походів: по парку «Голосієво» та Трухановому острову.

І звісно без баскетболу тренування не може бути повноцінним.

В перші вихідні квітня ми провели "Кубок МКС" – здійснивши давню задумку ВВ. Перемогла на змаганнях одна з команд ТК «Глобус». Андрій Шаповал виграв «Швидкісний кубок МКС» у чоловічому заліку, а Трегубова Олена – у жіночому.

Традиційний чемпіонат Києва відбувся нарешті на справжніх скелях у с. Денеші. Це були не самі вдалі змагання, так як троє людей серйозно травмувалися (переломи ніг), але змагання відбулися.

Весна – найнаповненіший змагальний сезон. У Києві пройшли змагання з ТПТ. І "О диво!", ми зайняли 2 місце на крос поході і 1 на полосі – це за історію існування команди відбулося вперше. Зазвичай в нас не було гарних результатів в пішохідних змаганнях. Можливо це вплив Троцького, що сам працював як пів команди, а може Дяді Колі, що виявився здібним капітаном.

На травневі свята ми вирушили до Судака. За цей виїзд Коля та Лєна пролізли «Двійку з права» (2А), «Двійку з ліва» (2Б), «Мачачу» (2Б) і повторно пролізли «Двійку з права» з всіма друзями, що приїхали з нами (вісім чоловік). Йшов дощ, але Коля вирішив лізти. Потім ми розіграли рятувальні роботи на скелях «Болвану». Андрій, Кирил та Рома пролізли мультіпіч на Болвані, а всі інші прогулялися в Новий Світ. Помандрували Голіцинською стежкою.

Події того часу розгортались досить неоднозначно. Відпочинок був цікавий, але радість від того затьмарив нещасний випадок, що трапився на маршруті: Лєна та Коля в останній день перебування в Судаку пішли зв’язкою на "Деревяну трійку" – 3Б, зі зміною ведучого пролізли 4 мотузки і на п’ятій Коля зірвався. Зацеп розвалився, потім не витримав френд, Коля пролетів близько 10 метрів і майже приземлився на полку біля Лєни – в травмпункті діагностували перелом. Чемпіонат України для Колі "накрився", але він все ж поїхав до Бахчисараю (повторний рентген в Києві показав, що перелому не було – не було щастя, так нещастя допомогло).

А когда ты упал со скал…

Вже стало традицією на травневі свята їздити на Чемпіонат України. Цього разу склад не був таким «зірковим», як в минулому році. Команду досить вдало доповнили двоє чернігівців, вихованців Влада Кіріченко. Результат був кращим, ніж ми сподівались – 2 у зв’язках (Лєна з Андрієм), 5 на спасах в загальному заліку восьмі з 16 – на той склад це був досить потужний результат. Коля мужньо як льотчик Мірєсьєв приповзав з гіпсом на кожну дистанцію – ставши "легендарним альпіністом, що впав на маршруті" і досить талановито керував командою з землі.