В травні розпочалась активна підготовка до походів. Тренування зайняли майже весь вільний час.

У червні наша команда «розжилась» на нових КМСів. Виконані вони були на Малій Хортиці. Ми забрали обидва кубки за 4 та 3 клас, де наші команди посіли перші місця (Склад команди МКС 5 ХL: Коля, Лєна, Женя, Андрій, Льоха Хавренко та Льоха Жук), МКС 2КС (Катя Даниленко, Катя Тарасова, Андрущенко Сергій та Палієнко Сергій).

На цих змаганнях вдалося застосувати «супертактику» - проходити один маршрут кілька разів і отримувати кожен раз за це бали. У результаті одна зв’язка пролізла тричі один і той самий маршрут, заробивши велику кількість балів.

Останнє передпохідне тренування ми провели на Київському морі. Навозилися в теплому пісочку так, що ще на Кавказі витрушували пісок.

01.06.08 Ми вийшли на маршрут. Проходив він по – Західному Кавказу. Багато пригод і цікавих місць трапилось на нашому шляху. Надзвичайну підтримку здійснив ВВ. Він був нашим базовим табором в Домбаї, де після першого кільця ми завдяки ВВ поїли яєчні і помилися в душі. А в Архизі нас чекав гарячий червоний український борщ і половина мешканців Архизу, яким про нас ВВ розповідав.

Ми пройшли три 2А, 1 В, кілька  поганських не категорійних перевалів, але ізюминкою нашого походу став підйом на вершину Софія (2А). З нею в Лєни були особисті рахунки, ще з першої її трійки.

Весь мир на  ладони, ты щастлив и нем,

И только немного завидуєш тем,

Другим у  которых вершины ещё впереди…

                                                                                      Будет мало километров от начала пути,

И так много до пыльных городов…

У цей час Сергій Палієнко провів пішохідну трійку а Архизі.

Після Кавказу Лєна в складі групи Гозака Діми пішла в п’ятірку на Тянь Шань.  Азія!!! Інші порядки, інші люди, інший світ. Величні гори і льодовики. Про цей похід є окремий звіт, а в літописі лише зазначимо, що все пройшло успішно, не дивлячись на каверзи природи і камнеєпади, що супроводжували групу. Не вдалося підкорити вершину «Джигіт», що несмішливо тепер дивиться з фотографій.

Как вечным огнём  сияет днём,

Вершина изумрудным льдом,

Которую, ты так и не покорил…

У цей час Коля та Володимир Вікторович прямували Кавказом. Перше що вони зробили – це врятували москаля на броді.

Потім Коля здійснив соло-сходження на Ельбрус, а на Наступний день піднявся вже з ВВ.

Ведь Ельбрус и с самолёта видно здорово,

Розсмеялась ты и взяла с собой…

Потім Коля  та ВВ потрапили в а.л. Ул-Тау. Там находив вершин на 3 розряд (ну практично на другий, Тютю-Баши (1Б), Куллумкол (2А), ВІА-тау (2А, 2Б), Адир-Су (3А, 3Б), Койавган (3А)), прийняв участь в справжніх спасах (Фото з ВІА-Тау, Койавгану, Колумполу).

А далі були знов тренування і виїзди – Денеші, Скелі Довбуша.

На початку вересня команда традиційно вже зібралась на Чемпіонат Росії. Коля, ВВ та Жуки гідно боролися з місцевими монстрами на полігоні Зайцевки.

У вересні ми виграли Чемпіонат Миколаївської області. Це було не складно, так як лив дощ і ми були єдиною командою, що заявилась в 4 клас. Потренувались ми гарно. Вперше виступив Рома. І полазити теж встигли.

На початку жовтня ми прийняли участь у Марафоні – «Х-Крим». Місця ми зайняли не блискучі, проте ніхто не зломався і не захворів – це головне. І всі отримали масу задоволення від прогулянки теплим осіннім Кримом. (Команда Рома, Коля і Лєна – 25 місце, Сергій, Коля (однокурсник Кирила) та Кирило – 31 з дев’яносто скількох осіб, не дуже пам’ятаю скількох).

Потім був кубок Хортиці. Ми посіли 3 місце на спасах і 4 на скалах. На цих змаганнях Сергій Андрущенко виконав КМС.

На Чемпіонаті Львівської області, що проходив на Чортових скелях ми вибороли 1 місце на скалах і 2 на зв’язках. Тому загальнокомандне було – 1. У нагороду ми отримали кубок і ще одне тренування. Склад команди: Коля, Лєна, Женя, Ігор (це його дебют в нашій команді), Рома і Сергій Андрущенко.