Дуже важко сказати що рухає людиною. Цю силу називають – мотивація, але то термін, а як будь який термін він є занадто вузьким та обмеженим у своєму значенні. Цікаво знати яка та найбільша сила, що жене нас з теплого дому на суворий вітер, вгору, з важенним наплічником. Що ми там шукаємо. Де є лише каміння та лід. Велике питання: навіщо? Коли піти за класикою – А. Маслоу створив "Піраміду потреб" – спочатку задовольняються нижчі, потім вищі потреби. Як що гори вища потреба, тоді дещо зрозуміло: гіпотетично існують люди, що знайшли спосіб задоволення своїх вищих потреб ходячи в гори. Все логічно, але чому тоді ці люди повертаються вниз? А може мотивація більш проста – скажімо хтось просто тікає туди від буденного життя – від вічного заробляння грошей, ворчання дружин, або хоче скинути личину "порядного громадянина" і побути собою, хоча б трошки отримати змогу жити, а не ходити по колу: робота, дім. А хтось шукає в горах кохання, подвигу, споглядального щастя, або адреналіну... Це все можна знайти і внизу – адреналін – стрибаючи з парашютом, кохання в парку, гарні місця є всюди... То чому саме гори? А може люди літали, чи мріють полетіти, досягти небес? Тоді літали точно не всі. І літаком простіше полетіти, ніж пішки з наплічником. Тоді що? Мабуть немає відповіді. Скільки людей стільки і істин і кожен йде в гори за своїм. А знаходять там спільне.
