Враження від кубку України з ТПТ (Херсон 2011)

Загалом враження позитивне. Багато дистанцій, сильна конкуренція, запекла боротьба… Погода порадувала лише в останній день, до того було похмуро, йшов дощ і ніякої південної жари ми не відчули, проте мороз був лише вночі і то добре.

Організація змагань - дуже потужна: величезні палатки суддівського табору, купа обслуговуючого персоналу, підвіз води, дистанція Крос похід на якій працювало 36 етапів і на кожному мінімум двоє суддів, два катамарани, рації у всіх організаторів, відсутність стартового внеску та грошові призи – свідчили про велику кількість вкладених коштів. Приємно було, що в основному дотримувався розпорядок змагань.

Але зовсім протилежне враження справляли дистанції – не було суддівських страховок там, де їм не завадило б бути, етапи траверсу взагалі не мали суддівських перил, хоч і не скрізь були безпечними, а враховуючи жорстке ПКЧ там хтось міг добряче звалитись якраз на свіже обрізаний верболіз. Суддівські крюки випадали, каміння летіло на голову учасників, але попало лише в суддю, і то не сильно, хоча і в лоба.

Дистанції навіть частково ніхто не тестував. ПКЧ які було поставлено, були під силу лише самим досвідченим командам і то кидаючи мотузки і порушуючи умови. У результаті на смузі перешкод дійшли до фінішу всього три команди, причому помилкою інших було те, що намагались чисто працювати і збирати мотузки. Відносно нашої команди відбувся просто «безпрецедентний випадок» (слово безпрецедентний у даному реченні заміняє довгий ряд нецензурних виразів) – ми вкладались і в повному складі (на дистанції можна було кидати учасників. що не вклались і бігти далі) вже пройшли 3 ПКЧ і тут Саня, який іде першим кидає мотузку, а за умовами тільки перший може йти з нижньою страховкою, ще трохи ми покидали вверх мотузку, але виявилось, що на 30 метрів вона не летить, тому завернулись і пішли… Обідно… да?! У результаті ми четверті.

Крос похід був цікавий та напружений і з усіх дистанцій найбільш продуманий. Були цікаві етапи і в кінці ми навіть навчились натягувати переправи та паралельки. Рекорд – переправа через яр (40 метрів) за 9 хвилин. Місце в нас почесне - сьоме.

Дистанція спас роботи була для нас найбільш невдалою, правда для інших теж. Зайняли ми 6 місце, але задоволення не отримали. Ідея трьох блоків була цікавою, але виконання на рельєфі слабким. В ПКЧ на командній частині вклалось дві команди. Це було над завданням на особисту техніку. Блок зв'язок трійок теж повністю ніхто не пройшов, а на «бонусній» частині – зв’язки двійки дистанція була поставлена так криво, що навіть фаворити змагань – Херсон на змогли її виконати. Бонуси були низькими і тому той, хто отримував штраф перекреслював всю пророблену роботу.

Хотілось би похвалити команду – всі старались, прочитали настанови і працювали на межі можливостей.

Як що розглянути ці змагання з точки зору тренування – то вийшло дуже гарне, тільки на крос поході ми пройшли 19 етапів – це без орієнтування. Загальне місце – п’яте і я вважаю, що таким складом – це вище на що можна було сподіватись.