Враження від Кубку України в закритих приміщеннях 2010 (Кременчук)

Змагання пройшли в місті Кременчук, Полтавської області. Місто велике, індустріальне, особливо подивитись не було на що, але база для змагань дуже якісна. Два зали обладнані стендами, можливість для наведення будь-яких дистанцій, місця для розселення команд (матраци на підлозі в гуртожитку і гарячий душ – це просто люкс, ще й за 10 гривень).

Першим неприємним моментом було те, що змагання починались в п’ятницю, тобто команда мала приїхати в четвер, звісно це не зручно, у всіх робота, навчання, коли ми спитали чи можна приїхати в п’ятницю ввечері (благо їхати туди менше п’яти годин), нам сказали що можна, але ми повинні здати тактику до свого приїзду – тобто не побачивши дистанції, мало того в умовах які були в нас половини того, що мало бути не було – тобто здай в сліпу тактику, по умовам з помилками J (Що б не бути голослівною скажу: соло-дубль та соло-качелі не були внесені в бальну оцінку, круто похила за умовами мала бути суддівська, а на ділі своя і т.д.) Як по такому щось можна заочно писати? В результаті Коля як завжди мав жертвувати особистим життям та роботою і їхати в четвер. Найкумедніше, що до обіду суботи всі роз’їхались і кому треба ці резервні півтори дні? Враження Колі від відкриття: «Стоїть чоловік двадцять суддів і… один я?!». Закриття взагалі не було (є надія може до організаторів колись дійде, що змагання треба проводити так, що б максимальна кількість людей могла дозволити собі приїхати).

Загалом картина з учасниками сумна. Змагались дві команди: ми та Орлан, всього було дев’ять, чотири з яких місцеві – бідні не могли нікуди залізти і  тим більше розібратись в «талмудах» умов – сумніваюсь що в них буде ентузіазм ще прийняти участь. Так і зникають команди – сумно L Їздити не зручно, бо що б їхати – треба працювати, а тут парадокс – їздити треба в робочі дні, потім – дуже складно розібратись в томах умов, а ще складніше розкладати «пасьянс» дистанції.

Вразила «ноу-хау» Когана – маленькі бали. Як що колись можна було боротись з суддівським «проізволом» за допомогою балів – набираючи їх якнайбільше, то тепер – одного конусного маршруту не вистачить, що б перекрити штраф якій тобі на ньому вліплять. Правда хочеться відмітити, що на цей раз суддівство було приємне і досить лояльне, якось незвично навіть. Був правда один малий з Горлівки, який задрючував чоловічі зв’язки з таким ніістовством, що можна було подумати він їм корову програє, а так в цілому нормально, але не було Душманів, Беловолів, Хлистунів…

Дистанції були силиві і досить цікаві – лічка напружена, вимагала думати і продумувати кожен шаг, зв’язки теж вимагали прорахунків. На зв’язках правда досить корявою була дистанція і дивними бонуси. Було враження недовикористаності залу. А так цілком пристойно.

Ну і на останок про результати: Лічка – Коля – 2 (набрав найбільше балів, але тричи вийшов за «віртуальне, відоме лише суддям» обмеження – отримав «-30» і став другим), Олена – 1, Святік – 6, Саня Мілєшкін – 7, загальнокомандне – 2ге. Зв’язки: змішана – 1, чоловіча – 2ге, загальнокомандне 2ге. Загальний результат – 1 місце.