Туристичний зльот у Петрівцях травень 2011 року

Колись давно ми вже приймали участь у цьому зльоті і зараз я розумію чому всі ці роки ми старанно уникали повторної участі в цьому заході. Зовнішня оболонка його ідеалізована – гарне місце, вдала організація, ніяких проблем з побутом – вода, туалети, розмічені місця для наметів учасників, навіть дрова привезені та нарубані організаторами, а ще цілий парад на відкритті з ветеранами та «поважними гостями», піонерський костер – просто свято туристичної дружби. Тоді чому лишається притомний осад і небажання приїхати ще? Мабуть тому, що під антуражем «дружби» вирують інші почуття – спливають взаємні образи, недомовки…

Вразив нас конкурс бюваків – хіба можна змагатись в тому, хто більше домашнього мотлоху притягне на природу. Чого тільки не було: стільці та столи, пивні палатки, пластмасові рукомийники, крісла, корзини для сміття, різноманітний посуд, просто враження що люди заїжджали на тур-зліт самосвалом. А потім ходить журі по цих вилизаних таборах і придирається – то сокира без чохла в колоді стирчить, то пожежний щиток (!!!) не яскравого кольору, то капці біля намету криво стоять – може чогось я не розумію, але хіба це змагання?! І потім результат бюваків впливає на місце команди!

Цікавий і конкурс звітів за походи – хіба можна порівнювати походи н.к. та п’ятірки, горні, пішохідні, велосипедні – всі в кучі. Які можуть бути критерії???

Нашим завданням було виступити на гірській дистанції, що ми і зробили, хоча в результаті так і не зрозуміли як так вийшло, що у суперників до вечора час проходження дистанції зменшився на одну хвилину?! Хоча ВВ попереджав, що на цьому зльоті дивуватись нічого.

Пішохідна дистанція як і гірська були дуже примітивні, а змагалися на них як МС так і люди без розряду – відчуття, що старшокласники вийшли в футбол пограти з дитячим садочком J

Суддівство теж порадувало – гірські змагання судили по «Проекту методичних роз’яснень 2003 року» (хоча є вже затверджені і згідно правил змагання повинні судитись саме по них, але кому до правил є діло J ), а пішохідна дистанція, в свою чергу, судилась по застарілих настановах… Судді мабуть народ інертний, ліньки щось нове почитати, а шкода, останні пішохідні настанови за виключенням кількох пунктів досить пристойно написані.

У результаті маємо такі місця: 2 на гірській (як казав ВВ: перші в Україні останні в Лютежі), 3 загальне на особистій, а ще витрачений день, думаю як би провели тренування користі було б більше, але досвід – завжди досвід J