Цей довгий звіт не претендує на повноту, об’єктивність і не є хронологічним документом. Його написання - спроба зберегти в пам'яті події з життя команди і зрозуміти окремі моменти та епізоди. Всі бажаючі можуть дописувати свої коментарі, додавати подій та їх інтерпретацію на свій розсуд. Даний твір пропонується як колективний і не матиме одного автора.

Скуловатова Олена Тренується з 2004 року. У 2006 році виконала норматив КМС. (Похідний досвід: 2 Крим, 3 Архиз, 1 Крим (кер.), 1 Карпати (кер.), 2 Домбай (кер.), 2 Крим (кер.)).

Середовищ Артем Тренувався з 2004-2006р.р. Був капітаном команди. (Пох. досвід: 2 Крим, 1 Крим (кер.))

Палієнко Сергій (він же Палій) Фанат походів. Мріє виконати майстра спорту. Тренується з 2004 року. (Похідний досвід 2 Крим, 1 Поділля (кер.), 2 Крим (кер.), 3 Карпати, 3 Урал, 4 Кольській, 5 хамардабан).

Жайворонок Олександр Тренувався в період з 2004-2005р.р. Був капітаном. Захоплювався музикою – куди в результаті і втік від "брудних мотузок" і важких рюкзаків. Часто повторював: "Я музикант, а тут..." та "Паніка, хаос.." (2 Крим).

 Сідоренко Марина Прийшла в команду разом з Жайворонком, пішла без, але приблизно в той самий час. На вуличних тренуваннях любила повторювати: "А давайте, наступного разу з шашликами і без мотузок". (2 Крим).

 Губарь Ольга Прийшла в 2005 р. разом з Кіро Ксенією та Ржепішевською Євгенією. В команді не тренується, але продовжує активне туристичне життя. (2 Крим, 3 Карпати, 3 Урал, 4 Кольській).

Кіро Ксенія (вона же Ксюха). Була в основному складі команди до 2007 року. Захоплюється скельолазанням. Продовжує виступати в іншому складі. (2 Крим, 3 Карпати, 4 Кольській).

 Дергун Віктор (він же Іч-Іч) тренується з 2005 року. Активно ходить в походи. На даний час в змаганнях участі не приймає. Вражає оточуючих зимовими купаннями. Не розтається з відеокамерою (2 Крим, 1 Крим, 3 Урал, 2 Кавказ, 2 Крим).

Дригало Олег тренувався з 2004 по 2006 р.р. Переконаний "Скіф". (2 Крим...)

 Іващішин Віктор (він же Імператор чайних церемоній) Друг Дрегало та Дергуна. Так і не почав тренування, а міг би... (1 Крим (кер.))

Ульчанко Сергій займається спортивним туризмом з дитинства. Приймає участь в чемпіонатах. З появою родини розривається між нею та тренуваннями (3 Саяни).

Кожемяченко Вадим (він же Махал) переконаний спелеолог. Не розуміє зимових походів і не рветься в гори, що не завадило йому тривалий період досить успішно виступати на змаганнях.Трагически погиб  в  августе 2010 года.

Котенко Тетяна (вона ж Сваньонок) Тренується з 2005 року. Виділяється веселим легким характером. Постійно співає, навіть в тумані під рюкзаком. (2 Крим, 3 Урал, 1 Крим).

 Опанасенко Ірина Активно тренувалась тривалий період. З 2007 року перейшла в команду т.к. "Робінзон".

Даниленко Катерина Фанатично тренується з 2005 року. Прийняла участь у більшості змагань. Ідеально виконує функції представника (Коган від Каті у захваті). Мріє про походи і роботу, що дозволить туди ходити. В 2007 році виконала норматив КМС. (1 Крим, 1 Крим, 2 Крим).

Павленко Ірина (вона ж Друг) прийшла в команду разом з Катєю. Ходить в походи і постійно долає свої страхи і невпевненості. Гарний товариш. (1 Крим, 2 Карпати, 1 Крим, 2 Крим).

Ткаченко Назар Тренувався в команді з 2006-2007 роки. Отримав КМС, пішов з команди після сходження на Ельбрус. (1 Крим, 1 Карпати, 2 Домбай).

Юрій Прийшов у 2006 році з метою підготуватись до марафонів. Переконаний фанат-велосипедист (водні та вело походи).

Скорогляд Іван Прийшов у 2007 році з метою піти в похід на Кавказ. Його мрія здійснилась. (2 Домбай).

Артамонов Олексій Прийшов разом з Ванею готуватися до походу. Прийняв участь в ряді змагань. (2 Домбай).

 Андрущенко Микола (він же Дядя Коля). Прийшов разом з Льохою. Успішно пройшов Кавказький похід. Захопився. Активно тренується і виступає на змаганнях. (2 Домбай, 1 Крим (кер.), 2 Крим). 

Андрущенко Сергій Прийшов слідом за старшим братом. Досить активно тренується. Вже має призове місце на чемпіонаті (осінь 2007).+ ЧУ

 Шаповал Андрій Займається скельолазанням. Мріє про гори. (2 Крим).

 Тарасова Катерина Займається з 2008 року. Має перші місця в різних змаганнях. Захоплюється лижами та вело походами (Україна, Чорногорія). Пройшла 2 на Кавказі та водний похід в Корелії, велопохи в Турцію та Чорногорію.

 Медик Святослав (Сладєнький) Легіонер багатьох змагань. Гірська 2 Кавказ (Бєзенгі). Виконав норматив КМС. на Чемпіонаті Київської області в Жорновці та на кубку Хортиці. Має 3 розряд з альпінізму (Улу-Тау 2009).

 Радченко Артем Має найзначніший стаж в спортивному туризмі. Член команди «Горизонт». КМС.  На даний момент тренер і суддя команди.

Бузульов Євгеній Переконаний воднік (1,2,3 водні (кер.), Україна, Саяни). У 2008 р. виконав норматив КМС.

   Степанюк Роман Має довгий стаж в туризмі. Походи Кримом та Карпатами, 3 Кавказ, 5 Тянь-Шань, 3 Алтай. Успішно виступив в ряді змагань сезону осінь 2008. Викона КМС на Чемпіонаті Київської області в Жорновці.

 Острицький Ігор В 2008 році прийшов з команди ПВА. Досить успішно виступив на кількох змаганнях. 2 Крпати. 3 розряд з Альпінізму (Улу-Тау 2009).

Сімак Сергій Почав займатись з 2008 року. Прийняв участь в ряді змагань. Виконав норматив КМС на Чемпіонаті Київської області в Жорновці. Має 3 розяд з альпінізму (Улу-Тау 2009).

   Легута Роман Прийшов з дитячого туризму. Пройшов кілька змагань у складі команди МКС. Займався спортивним орієнтуванням.

 Харченко Наталія Займається східними танцями. Прийшла в команду восени 2008

 Харченко Андрій Прийшов в команду восени 2008. Грає на гітарі.

 Глоба Максим Прийшов в команду восени 2008. Грає на гітарі. Похід: 1 піша, Карпати.

 Олішевський Микита Прийшов в команду восени 2008. на гітарі. Похід: 1 піша, Карпати.

  Черниш Юля (Художниця, Юльчатай, Колян). Пройшла Альптабір  Уллу-Тау, закрила 3 розряд. Має перший розряд з гірського туризму.

Недилько Александр (Любимец судей) Национальный Педагогичекский    !!!   Лучший из лучших.  !!! 

  Ульяня Кононенко( Манюня) Воспитанница Ужгородского детского туризма. Любит бить скалы какрабинами.   Милешкин Саня (Химик) думающий парень. Участвует потихоньку в соревнованиях. Сходил в микротройку.

  Аня Синица. Тренируется в сентября и октябре

Вова из университета. Очень мощный.

Важко сказати коли почалась ця історія. Можливо з народженням з її героїв, а можливо з приходом їх в туризм... Можливо з першим тренуванням, а може з першою вершиною. Така, перша вершина, є в кожного з нас і не важливо, що вона не має категорії, і що через неї хтось ходить пішки, бо обходити довше... А може ця історія починається в дитинстві, коли замість того, що б ліпити калачі з грязюки, ми залазили на найвищі дерева і просиджували там цілі дні... А можливо, ще раніше, з народженням, коли якась вертлява Норна, чи Парка сплітаючи нитку долі, заплела туди маленького репшнурочка, що б він потім став ланкою між нами і життям... Хтозна...

Задум цього оповідання, був написати невелику історію команди, тому для простоти і зручності опису умовно почну його з 1 листопада 2004 року. Приблизно з дев’ятнадцятої години. В цей час я прийшла на тренування і далі вже можу описувати події. Як що не зовсім об’єктивно... спишіть це на художній стиль.

Так от, було перше тренування. Ніколи не забуду, з яким скепсисом дивився на мене ВВ, але терпляче вчив в’язати прусика. Потім прийшла Оля Полунична і ми вже навипередки в’язали того ж прусика і віджимались від підлоги, а далі з легкої Тимченкової руки до нас перебрався Середович та Дрегало, прийшов Жайворонок, Марина, Палієнко Сергій і за ним три подружки Ксюша, Оля та Женя, непам'яттю коли з'явився старший Корнелюк та Вітя Дергун. Минуло більше трьох років і події вже стираються з пам'яті. В той час ми базувались в КНЕУ і товаришували зі Скіфами (в результаті цієї дружби до нас почергово всі скіфи приходили на тренування. Багатьох імен я вже не пам’ятаю, лишилась лише Катя (Мабуть від збитку товариських почуттів, стараннями тих же скіфів, нас через рік "виставили на двір" з зручного залу на сире холодне повітря березня...)

Що ж відбувалося тоді на тренуваннях? Ми вчились і мабуть розбіглись би, коли не дивовижний магнетизм баскетболу (я б точно втекла, але можливість побігати прив’язала мене до тренувань міцніше будь якої мотузки). Наші тренування були технічні, але їм не вистачало життя – ми не розуміли сенсу супроводжувати людину мотузкою по дерев'яній підлозі і дюльферяти зі шведської стінки... В грудні ми вперше вибрались на "зеленку" і там каталися крутопохилою... пам’ятаю два моменти: перший, що було сиро, гидко і як мені не хотілось мерзнути і бруднитись... і другий, як спускаючи бідну Полуничну впустили страховку й ляпнули її об дерево...

Тоді ж було розпочато традицію святкувати Новий рік на зеленці. А ще були тренування в парку Нивки і пробіжки навкруг озера. Коли Сергій замість Ксюші, не побачивши, хто сідає йому на спину тягнув важенного Дрегала, поки не впав...

Ранньою весною відбулися перші в нашому житті змагання. Вони проходили в Галасєєво. Як завжди було сиро і гидко. Подекуди, на щастя, був сніг (на щастя, бо після того, як ми посиділи в рівчаку з глини, нас навіть пізнати важко було, таки були мурзаті. Чим тут відмиєшся, як не снігом).

На той момент нас було - дві команди і обидві виступили погансько (проте ми мали стільки "відмазок").

Наступна поразка спіткала нас в Бабиному Яру. Був дощовий день. Всі ховалися під навісом бетонного козирка недобудованого дурдому. Дистанція гірська. Завдання просте: команда мала задертись по цеглинах віконних пройм на п’ятий поверх, пройти траверс і спуститись дюлфером. В команді були Середовищ, Дергун, Палієнко і я. Бідний Сергій навіть не відчув того кайфу лізти по цеглинах, час закінчився до того, як він почав підійматись. Для мене це був перший справжній зрив в житті. Я летіла довго, бо намагаючись зекономити час, пропускала ППС. А суддівська там була вельми умовна (але лише на наступний ранок до мене дійшло, що то був за зрив і що він означав).

Весною вперше ми командою потрапили в Денеші і для декого це місце лишилось культовим – такою собі моделлю скельолазного раю

Все було нічого, але не вистачало спільності. Вже зараз, аналізуючи стає зрозуміло, що не було звідки їй взятися... дружба - велика і не зрозуміла сила, що відома лише людям не могла з'явитись, бо не було для неї підстав. І тоді Бабенко, який ніби дух, якого ми не бачили, але він весь час спостерігав за нами з-за завіси своєї недосяжності, зрозумів, що нас необхідно вести в похід. В його планах був Алтай, але зібратися ми змогли лише в Крим. ВВ зробив велику справу витягнувши нас в той похід. Що став ключовим.

В той момент Женя вже вийшла заміж за Ульчу, деякі люди покинули тренування, але в похід таки вийшло вісімнадцять чоловік. Для мене це був перший досвід завхоза на пару з Артемом Середовищем. Звісно ми майже нічого не знали про правила та розкладки і зобразили, що змогли. Ніколи не забуду голодних Максових очей, що чекають, чи лишаться крихти печива... (Але найстрашніше, що насправді їжі вистачало, але для людині, що йде в кедах з відрізаними носками цявкаючи по калюжах та грязі їжа була найкращим моментом і від її кількості прямо пропорційно залежав ступінь її щастя). Крим ніби знущався з нас. Постійно йшов дощ з першого і до останнього дня. Мало підготовлені і не досвідчені ми йшли в мокрих кросівках стираючи ноги. (Я наперла джинси які змокнувши в перший день так і не висохли, проте стали важкими і теліпались по грязі.) В багатьох рюкзаки були схожі на дибу для спини. Розтягуючись і теліпаючись вони грузили плечі... Найдовший мій спогад того походу це брудні кросівки на худих Жайворонкових ногах - він йшов попереду...

Звісно був і позитив. Під кінець походу ми розклали на Буковій галявині таке вогнище, що відігрілись всі. Правда вночі знов пішов дощ... А ще гарна погода була в останній день в Севастополі, то було 9 травня – парад!

var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }