Літопис команди 7 (2010).

Если мяса с ножа ты не ел ни куска,

Если руки с ножа наблюдал с высока,

И в борьбу не вступил с подлецом с палачом,

Значит, в жизни ты был не причём, не причём.

На Кубку області у Вишневому ми досить вдало виграли путівки на море до табору «Патріот».

Літній відпочинок в а.т. Бєзнгі

Перше, що приходить на думку. шкода, що не пішли в похід, яким би привабливим не був альпінізм, похід дає набагато більше вражень і вимагає сил. Звісно це не правило, а суто наш індивідуальний випадок.

Приїхали ми з Колею в Бєзенгі заздалегідь, і встигли сходити два маршрути – один з Теплого кута – Гедан (2А) та з Джанні-коша – Сели (2Б).

З інструктором походили на другий розряд, сходили на Укю по 2А та 3А, Архімед (3А), Урал (3Б) та Думалу (3Б).

Загалом враження позитивні, але стандартна програма занять табору зайняла часу більше, ніж самі сходження, тому прийшлось ходити дуже інтенсивно і все одно виконати план максимум не вдалось. Гори в Бєзингах чудові  і потенціал для другого та вищих розрядів значний.

ВВ повів команду в 3 на Кавказ.

В останніх числах серпня святкували день народження ВВ.

Осінню знов була Жорнівка.

Чемпіонат Миколаївської області ми традиційно виграли.

Кубок Хортиці 2010

В цей рік Хортиця не порадувала погодою. Неприємний дощ пішов вже на другий день змагань і майже не припинявся до самого від’їзду. Загалом з плануванням змагань відбувались якісь не «незрозумілі» речі, точніше зрозумілі (суддям так зручно), але не логічні: змагання провели в п’ятницю, примусово виганяючи всіх на дистанції, а суботу та неділю більшість людей тинялись під дощем, прив’язані до зворотних квитків. Як що проводити змагання в один день, навіщо задіяли п’ятницю, а тим більше четвер (для представників). На мій погляд це пояснює таку малу кількість команд, як що так і далі триватиме то їх взагалі не статне, не кожна команда може зібрати людей в робочі дні. Не всім цікаво приїхати витратити купу часу, грошей, пробігти за один день і сидіти в таборі.

Загалом, мало чисельність команд давно примушує задумуватись. пояснення Штіфмана, що «Х-Крим» переманив більшість народу – не задовольняє, виходить, що для гірських туристів марафони цікавіші. ніж їхні профільні змагання. Як що так, то чому? Проблема в системі – все стало занадто-то складно, нова команда навіть як що зацікавиться дуже не скоро «добере» що і до чого. Томи правил, настанов, вимог… судді, які кожен по своєму трактує ці томи (а більшість, що гірше їх навіть не читає), нові «мульки кожен раз» (наприклад цей чемпіонат став «Кубком зав’язування прусика», чим далі тим більше місць де ми в’яжемо цей чарівний вузол. Просто хочеться приклонити коліна і сказати: «О великий прусику – ти спасеш світ»). Моя вставка це іронія – але не безпідставна – коли треба в'язати прусик на мотузці, що закріплена лише стременом до ноги учасника…, на довгому поліспасті не тільки зверху, але й знизу над жюмаром під страхованим карабіном… Чому наші змагання такі не популярні, крім незручного часу проведення (будні дні), другим пунктом визначаємо занадто складні вимоги які до того ж різнотрактуються суддями і відразу третій пункт – все відбувається повільно. Дивитись на «біг команди» - НУДНО. Спортсмен пристьобується до мотузки мінімум п’ять хвилин. бо треба нав’язати прусиків, підстрахувати всі жюмари карабінами, а ще як що задано який набудь «бородатий» тех. прийом на зразок «лівою – правою» - це повний аут. Як що мої товариши, коли я провалюсь в тріщину запропонують мені вилазити «лівою-правою», або «грудь – нога», їм не пощастить як що я виживу під час виконання цього трюку J, бо тоді вони дізнаються багато нових цікавих слів. Це знов іронія, але вона до того,  навіщо робити ці збочені старі самовилази, які цікаві лише з історичної точки зору, але ж з цієї точки зору ми не в’яжемо абалаківську обв’язку, замість системи.

А ще Хортиця порадувала протоколами наради, які у точності до навпаки відображали сказане на нараді, на наше зауваження про це Головний суддя вибачився і відразу ж відмітив, що ми «повинні» бути на нараді, як би нам хоч хтось хочь щось в цьому спорті, хоч раз оплатив, ми б подумали. як прогуляти роботу не один, а два дні, а так нехай вибачають, але ми їм нічого не винні, скільки б вони про це не писали в своїх попірцях (все одно все що написано. може мати або протилежний зміст, або трактуватись так як зручно суддям тут і тепер (така екзистенцій на філософія J).

Відносно дистанцій. Спаси – поставили їх на скалах вісім метрів і все на одному місці. загадка, де там був п’ятий клас, але як що Душман каже п’ятий, мабуть, так і є. Ну взагалі Душман як завжди «жарив». Наприклад, три команд до нас робили страховку з одного боку при підйомі з обносом, а нам треба було з двох і т.д.

Зі скалами нам не пощастило – пішов дощ, хоча судити нас все одно зібрався весь «бомонд»… Хоча пробігли терпимо.

Загальне враження недореалізованості… після перемог друге місце сприймається як крок назад, хоча і стимул чого прагнути теж з’являється.

Результати такі – в третьому класі – третє. на спасах і на скалах – загальне – друге, у п’ятому – третє на спасах, друге на скалах, загальне – друге.