Враження від чемпіонату України з ТПТ, Київ 2010.

У текстах, що я пишу, вже традиційно все починається з вихваляння та захоплення мальовничими місцями в яких проходять змагання, тому не порушуючи традиції скажу – «Змагання проходили в …» Хотілося написати якесь «погане слово», не піднялась рука псувати текст. Тому напишу так: «Чемпіонат проходив в Києві, що зумовило не дуже чисте повітря, купу зівак і біг по засміченим рівчакам, вонючому болоту та траверс міського звалища, від якого вітер доносив не апетитні запахи горілого сміття та хімічного гноїння. Особливо запам’ятався невеличкий «струмочок», що витікав з-під чогось паркану і давав зрозуміти, що господар заощаджує гроші на викачку каналізації.

Звісно незабутні враження лишив етап «укладання колоди»: організатори, підозрюю, навмисно знайшли глибоку смердючу багнюку і колоди були так в неї перемащені, що навіть не зразу вдалося сконцентруватись і побачити їх серед глибокого багна. Не позбавлений приємності був і етап: «дюльфер» - він розташовувався на піщаному схилі, що навіть коли б комусь захотілось спуститись вниз головою, навряд чи судді побачили б його в густій хмарі пилу, що здіймалась в процесі спуску. Приємність даного етапу посилилась ще й тим, що перед ним був водний етап, на якому мотузки вимокли і результаті благополучно вкрились товстим шаром мокрого піску.

Місце, де посилили команди, теж лишило бажати кращого. Коли ми почули про суму стартового внеску – 400 гр. з команди і нікого не хвилює чи живеш ти в таборі, чи вісім чоловік в команді… виникла надія що там є душ, або скажімо газ, або хоча б електрочайник. Нічого такого на базі не було, тільки гидке повітря промзони. Загалом емоцій з приводу місця багато, ну і стартовий внесок нікого не порадував. Думаю, як би організатори вивісили на стенді «кошторис» витрат нарікань було б менше, люди б розуміли, що з них «збивають» на орг. питання, а не в «карман». Коли мої знайомі питають; «І скільки тобі за це платять», а я розвожу руками і називаю суми які витрачаю, нічого крім типового колового жесту біля скроні вони не можуть видати. От і думаю, коли вже висохне джерело фанатів готових платити за те, що б бігати до втрати пульсу, спати без душу, вимазуватись в болото, пісок, дерти руки, годувати комарів, вмирати від спраги… Але це лірика. Думаю місце змагань вибране було з політичною метою… ну і зручність для організаторів – вигідно проводити змагання на «облизаних» знайомих місцях.

Що б не перебільшувати обсяги можливості сприйняття тексту спробує написати про дистанції. Про кроспоходи враження хочеться об’єднати. Не дуже цікаво бігти два кроспоходи – на другий день відчуття «дежавю» і втоми. Загалом враження гарного тренування і фізичного і технічного. Єдиним оригінальним етапом була «тріщина», хоча в гірських змаганнях це не ноу-хау. Але не дуже то її продумали постановники, оптимальним, було вийти всім за фініш і  отримати штраф «20 балів» за постраждалого. Це точно менше, ніж ми, наприклад, нахапали чесно проходячи етап.

Полоса – навіть складно щось написати, враження ніби ще раз пробігли якийсь з Чемпіонатів Києва минулих років. Так собі середня полоса. Техніка, тактика. Можливо в Києві просто всі полоси високої якості, тоді можна подякувати тим, хто нас до них готує.

Багато коментарів написано на форумі організаторів. Повторюватись не хочеться, єдине, що не лінь зауважити, що в цілому змагання були поставлені на високому організаційному рівні, етапи якісні та відпрацьовані, видно що було проведено потужну роботу.

Про що хочеться згадати на останок – дивна як на мене річ – є порушення, наприклад неправильно стоїть КП, ну таке буває, але бентежить інше – тим хто написав протест на це – зняли штраф, а хто ні – «то і сиди лопух зі штрафом». Можливо для матьорих пєшихідників це норма? Від таких речей мене особисто тошнить. Ходити і дивитись за іншими командами – нормально, але оголошувати суддям помилки, а тим більше писати протести на команди… фу… Не хочу про це писати, але ці всі «хитрі протести» ведуть до цього, комусь вбачається це виходом, але це теж тупік. Коли хтось ставить «тупий штраф» на рівному місці і на все розводить руками – пишіть протест, це веде до того, що хочеться сісти і написати протести на все, а може щось і задовольнять… хоча відчуття як від бігу по смітнику – ніби спорт, але якось тхне…