ВРАЖЕННЯ ОТ БУК

 

Враження від чемпіонату Києва з ТГТ (с. Буки)

Почати хочеться з місця. Коли ми спустились в долину вразило буяння зелені. Скал практично не було видно і солідні стіни каньйону просто загубились в цьому зеленому морі. Річка Гірський Тікіч не особливо повноводна, проте симпатична, тепла і з водяними ліліями. А як що пливти на байдарці, то можна розглядати каньйон. Улюбленцями стали маленькі каченята дикої качки, що сміливо йшли всім на руки. Місце дуже привабливе і як виявилось не дуже популярне, була лише одна група матрацників, що виступали глядачами, так що це навіть позитивно з точки зору розповсюдження спорту.

Дистанція спаси видалась технічною і насиченою, розігнатись сильно було складно через велику кількість технічних прийомів. Чурка таки була важкенька, але це плюс, бо часто складається враження що ми рятуємо п’ятирічних дітей. Взагалі нормальна типова дистанція.

Скали були без особливої родзинки, проте динамічні і швидкі, було де розігнатись і працювати, хоча хотілось довше бігти.

Лічка викликає суперечливі емоції. З одного боку максимальне навантаження за мінімальний термін – справді складна і напружена дистанція, але розрахунок дуже кривий і з балами не особливо логічно, але головне результат – смішно, але що виявляє розподіл п’яти місць на двадцять учасників? «Пробігши цю лічку і зайнявши друге місце, я дізнаюсь, що я так крута як Оля, Катя, Маша, Вєра та Томара.  Тобто, висновок - ми всі однакові». Тут чистий завтик Діми, хоча його попереджали. Коган – мудрий дід і він недарма дає за маршрути багато балів, тоді результат стає більш-меньш прозорим та розкиданим, а Діма «зекономив калькулятор» (такі бали вручну легко рахуються) і заробив, вибачте, геморой при цьому на такому підрахунку виграв змагання, що в його випадку програш, бо всі відразу в такій перемозі бачать його «підлий план». Маю надію що це не так і таке «криве» підведення підсумків справа випадкова і нічого такого він не замислював. Хочеться похвалити ідею (хоча однаковий для всіх маршрут був би більш показовім та прозорим) і полаяти за впертість і недодуманість. І ще гарною вдалася довга переправа, вона розкрила додатковий потенціал масиви Бук і може ми там були не в останнє, бо місця і справді гарні до яких хочеться вертатись.