ВПЕЧАТЛЕНИЯ !!!

 

Враження від Чемпіонату України з ТГТ 2010

Змагання пройшли в мальовничому місці на берегу Південного Бугу. Погода видалась напрочуд гарною: сонце, легенькій вітерець, затінок на скелях та жара на галявині створювали позитивний настрій. Всі бажаючі, а їх була більшість, відкрили купальний сезон, занурюючись в холодну воду біля каменів. Багато позитивних емоцій принесли жирні зелені ящірки та довжезні змії яких періодично зустрічали в кущах. Один вужик таки пробрався в Сімкін намет, де був виловлений та посаджений в пляшку, що послугувало початку легенди за якою команда МКС харчується зміїною отрутою (а що ж нам бідним робити, як що наші організми не виробляють стільки отрути, що б справитись з тим що на нас навалюють?!) Наступним кроком, певно, стане ідея про те, що МКС приносить людські жертви, п’є кров християнських немовлят і збирається захопити владу над Всесвітом…

Відносно самих змагань – враження суперечливі, хоча домінує задоволення, чого б не бути задоволеними вигравши чемпіонат України! Люди ідуть до цього роками і забагато обставин має скластися до купи, що б перемога відбулась, але по-порядку.

Першою дистанцією на якій ми виступали були спаси. Кодова назва: «Афганістан». Хочеться відмітити, що штрафів ми таки отримали набагато менше, ніж зазвичай (в нашому випадку якихось 40 балів просто щастя). Було дуже упереджене ставлення з боку Душмана та Ріпи (?! – не дуже зрозуміло який мозоль ми йому віддавили, але факт). Причіпки почались зі старту – і прусіки у вас 5мм і системи не такі, вуса не звідти ідуть, каски «пецель» не прив’язані…!!!  і так далі, чому це причіпки коментувати, думаю, зайве. Навіть Душман відстав від Ріпи так яро він на нас кидався. Хочеться вставити коментар: чіплялись до багатьох, у цьому випадку ми не були виключенням, «бідний» Хмельницький так затравили, що і уявити страшно – тільки за незатягнуті вузли їм поставили 40 балів. Що це все вкупі означає не берусь коментувати поки до кінця не зрозумію суть явища. ВВ взяв на себе удар і на певний час йому вдалося відволікти увагу суддів, тобто дати нам попрацювати спокійно, хоч це і не було продуманою тактикою – його жертва дала плоди.

Загалом, сама дистанція спаси була досить чистою та цікавою. І варіанти проходження були і боротьба між учасниками була гострою та напруженою.

Зв’язкам дісталась найбільш неприваблива територія – половину дистанції через кущі не було видно. Для себе ми дали їм кодову назву «два дебіла – це сила», ВВ пропонував якусь більш романтичну, але щось вона не закріпилась в пам’яті. Нічого видатного на ній не було, приємне суддівство, нормальна дистанція, можна було б довше. Порадували Святік та Сімка – третє місце в чоловічих зв’язках на ЧУ – це потужний результат. Від Сергія з Андрюхою іншого ми не очікували. Доречи, шкода, що лічки не було – час на неї був, всі роз’їхались раніше.

На скалах ситуація була досить зваженою. Хочеться відмітити позитивну тенденцію – ми стали працювати тихіше та врівноважніше, не було конфліктів та перепалок, правда і судді були теж мирним, схоже вони нас побоюються, може ми отрути не лише вживаємо, а можемо і кусати J. Скали ми назвали: «Вабанк». Щоб виграти довелось ризикувати – і ризик виправдався. Андрій виправдав нашу довіру, а від Колі ми іншого і не очікували.

Підводячи підсумок враження позитивні. До негативних моментів ми були готові, а тому не дуже вразливі. Дуже злякав Сімка – ставши на здьорг!!! Могло закінчитись сумно. Хочеться подякувати друзям які нас підтримували – ВВ, Тані та Наташі. Як відомо – гарна підтримка – половина шляху до перемоги. Що до тих хто бігав – прохання не зазнаватись, проблем, завтиків та зальотів вистачало та і кворум команд був невеликий, тому над чим працювати - список довгий і рости є куди.

Ленок

В.В.