Кубок КУТЕП 2010

 

Дистанція «Скали» була технічною, але нескладною і закороткою. Можливості залу дозволяють ставити набагато довші дистанції і організовувати паралельне проходження двох команд, що економить час і додає азарту спортсменам та ажиатажу серед глядачів. Часу на проходження було вдосталь і більшість команд вклалась. Приємно було, що «чурка» легка, це позбавило від додаткових «напрягів», хоча як що чесно, то таких постраждалих не буває, хіба, що це трьохрічні діти. Дистанція гарно показувала рівень всієї команди, а не як зачасту буває, що працює двоє – інші «чемодани».

Задоволення ми отримали (правда, коли перемогаєш – це теж певне задоволення), але спітніти не встигли.

Не довелося напружитись і в пєшихідних змаганнях. Чомусь зачасту саме пішохідні змагання бувають «трошки прогнивши ми», нікого не хочеться образити, але смішно: ставити кілька років підрід ідентичну дистанцію та ще й хвалитись цим як досягненням. Було помітно, що команда, яку тренував головний суддя була натаскана саме на цю конкретну дистанцію, для них результат сумнівний, бо така дресура не дає спортивного росту, але це їхня справа. Що завжди напрягає в пішохідних змаганнях – що швидкість нічого не варта в порівнянні зі штрафами, а штрафи в свою чергу ставлять всі кому заманеться і за все підряд. При цьому кожен судить по своїм «Правилам» і «Настановам» і ніколи не знаєш, за що тебе «дрочитимуть». По часу ми пройшли другими, після команди Роговського, а по штрафам зайняли 4 місце і це ще непоганий результат порівняно з тим, за що ще могли штрафувать.

Загалом побігали приємно, тільки мало і дистанція примітивна. В залах змагання взагалі то річ приємна: сухо, комфортно, тепло. В несе зон – це гарний вихід для спортивного росту та самовдосконалення, тільки рости на примітивних трасах важко.

  Ленок