Фороський кант або Крим – це райський куточок

Цими вихідними були в Криму (виїхали 22 і повернулись 25), добре коли можеш продовжити собі вихідні на кілька днів, хоча в Криму кожен день як казка і завжди мало… Ходили ми на цей раз на Фороському канті. Ночували за рекомендаціями на альпініських стоянках нижче від дороги: гарні витоптані галявинки і готові кострища. Є дрова, проблема лише з водою. Заощадливі попередники лишили нам у спадок величезні буньки для води і ми з ними ходили аж до Форосу. В Форос ми все одно б ходили, бо там МОРЕ, хоч і холодне, але таке живе і кожен день різне. Колись я жила близько п’яти місяців в Криму і жодного разу не пам’ятаю, що б море повторилось: то воно прозоре, то голубеньке, то синє, то тихе і лагідне, то бурхливе і чорне… живий організм...Соляріс…

Приїхали ми в п’ятницю після обіду і стали на стоянці «ЁПТ». На стіну не пішли, а замість того взяли буньки і спустились до моря. Наступного дня ми пройшли 2А з неромантичною назвою «По правому краю західного масиву». Маршрут нормальний, вміру з огородами, не дуже довгий і головне що море видно і часу на нього сходити вистачає. На настцпниц день ми пройшли «П..котёнку» (2Б) (най вражаюче – це грот з якого іде друга мотузка) і в день від’їзду «Вилку» - дуже гарний маршрут, технічний і рівний. Правда пішов дощик і довелось посидіти на станції чекаючи поки наше «лазання на терті» підсохне. В той же день ми встигли пробігтись Севастополем і скупатись – а вода в заліві тепла і можна стрибати прямо з набережної.

Висновок: НЕ ВІДДАМО КАЦАПАМ КРИМ!!!