Одинока

Був теплий літній вечір. Вона рано повернулась додому. Скинула туфлі на високих підборах і пішла боса на кухню. Поставила чайник, спочатку хотіла зварити вечерю, але уявила, що доведеться її їсти самій і ентузіазм згас.

Вона пила чай без хліба, але з сиром, густо намастивши його варенням. Хліб з’являвся в її квартирі лише з чоловіками. Вони, за її уявленням, не можуть жити без нього, а жінки, в чому вона була переконана, повніють від білого борошна. Тому вона не купувала хлібних виробів, крім печива в шоколаді, без якого не могла жити.

В квартирі було жарко. Вона відкрила вікно і вдихнула вечірнє повітря. Їй дуже не хотілося бути самій в цей тихий лагідний вечір. На мить, Марія замислилась, рука автоматично потяглася до телефону. Подзвонити Олександру, просто сказати, що їй сумно одній, нехай би прийшов. Він завжди приходив з пляшкою вина. Вони пили, говорили, він лишався до ранку.

Вона з силою відірвала свою руку від слухавки. Вона не повинна дзвонити, бо твердо вирішила покінчити зі старим життям.

Щоб не відступитись від свого рішення, Марія взяла телефон і швидко набрала номер Аліни, її подруги ще з дитинства, але довгі гудки йшли і йшли. Ніхто не брав слухавку.

Марія позіхнула та пішла в кімнату, включила музику, кімната наповнилась голосом Фреді Меркюрі. Він співав, що шоу продовжується і ця пісня луною відгукнулась в її душі.

Вона підпалила сигарету і замислилась. Основним питанням було, чи вірне вона прийняла рішення.

Марія була амбіційною особою. З дитинства вона прагнула визнання з боку чоловіків, що завжди змішувалось у своєрідний коктейль з її природною сексуальністю.

Кожен більш-менш цікавий чоловік, що траплявся в її житті, не давав їй спокою, поки вона не добивалась його схильності. В цьому "виді спорту” вона стала професіоналом. Її вабило до самостійних, розумних чоловіків.

Найбільш захопливими моментами життя Марія вважала ті, що відбувалися з вечора до ранку, коли довгі розмови давали їй відчуття єднання з новою людиною. Після цих розмов, секс не здавався їй чимось аморальним, а навпаки дуже логічним закінченням.

Але після ночі, приходив ранок, і вона лишалась сама. Більш за все ненавиділа бути сама. В дитинстві ровесники не приймали її, тому вона гралась одна. Відчуваючи образу на весь світ, що не визнавав її винятковості і не прагнув бути з нею.

 Вона навряд чи змогла б пояснити, як сталося, що її життя було таким, а не інакшим, але одного разу все ж зізналась своїй найближчій подрузі, що колись мріяла жити саме так. В неї був один постійний чоловік, але жити разом вони не могли, через те, що жоден з них не бажав кидати свого звичного життя і свого міста. Вони зустрічались іноді, по вихідних. Це було запорукою їх тривалих стосунків.

Марія, будучи темпераментною та активною дівчиною, не могла сидіти сама, тому вона  час від часу знаходила когось і щиро мріяла, що він змінить її життя, але чоловіки йшли зранку і вона знов була сама.

На останній момент ситуація була такою, що вона одночасно мала стосунки з трьома чоловіками, не рахуючи її постійного хлопця.

Так було до певного моменту, але вона втомилась. Їй було тридцять. Всі її подруги мали сім’ю і дітей. Вона приходила в гості і через півгодини відчувала втому та втрату цікавості. Їй було сумно слухати про пелюшки, памперси та молочні зуби.

Рішення не прийшло само собою. Воно зріло в її свідомості вже давно. Її дратувало, що кожен вечір вона чекає, що хтось подзвонить і запросить її на побачення. Сама це зробити вона не могла. Для того треба мати більш близькі стосунки, тому вона могла лише прикидатись байдужою і чекати. Коли вона знала, що нічого цікавого новий день їй не несе, могла лежати до вечора в ліжку та їсти цукерки. Після такого дня вона починала ненавидіти себе, світ, людей, але якщо лунав дзвінок і хтось її кликав, все змінювалось. Вона раділа, швидко збиралась і, ніби на крилах, летіла вперед на зустріч новим враженням.

Марія не була розбещеною зіпсованою дівчиною, насправді завжди прагнула стабільних стосунків, родини, дітей, але в своєму оточенні жодного разу вона не зустріла людину, що могла б стати їй чоловіком.

Іноді вона зустрічала тих, хто чимось нагадував її ідеал, але такі чоловіки, чомусь йшли від неї, і вона розуміла, що там всі її потуги марні.

Вона втомилась і в один момент зрозуміла, що насправді нікому вона не потрібна. Їй вдалося замінити якість кількістю і прийшов час розплати - Марія відчула порожнечу. В той день вона вирішила відмовитись від всіх відразу. Вона не відповідала на дзвінки і не дзвонила сама. Просто зникла.

Це був вчинок. Марія свідомо пішла на нього, маючи надію, що він допоможе їй знайти того, єдиного.

В той вечір їй було сумно та одиноко. Всі її коханці пішли, але той, єдиний не з’являвся. Був чудовий теплий літній вечір. В саду співав соловей. Їй хотілось тепла іншою людини. Вона викурила пачку цигарок, але відчула лише нудоту, полегшення так і не прийшло. Вона різко встала і не даючи змоги самій собі зупинитись, набрала номер Олександра.

Її життя повернулось в звичну колію. Ця історія не закінчилась, тому що вона може мати лише один фінал – смерть героїні, а поки Марія жива, вона не зможе вчиняти інакше, ніж вона робить.