Вона вже не сподівалась, що матиме особисте життя. Чоловіки нею не цікавились. Вона не була страшною, але в ній не було нічого, що подобається, чи, принаймні, привертає увагу.

Скромна, тиха, не амбіційна, вона непомітно зростала, навчалась, закінчила університет, працювала в лабораторії.

Її круг спілкування складався з двох подружок. Одна швидко вийшла заміж за першого ліпшого, інша вела досить активне життя, але Вероніку ніколи з собою не запрошувала, а лише іноді приходила і довго розповідала, коли відчувала, що наговорилась – йшла.

Вероніка марила коханням. З підліткового віку вона пережила тисячі романів, в книжках, фільмах, розповідях подруг, але коли їй зустрічався справжній чоловік, вона в душі ніяковіла, а ззовні ставала холодною та відчуженою.

В її лабораторії працювали лише старі професори, які навіть для батька її були застарі. Так вона жила.

 Неквапливе та тоскне, її життя могло тривати так до пенсії, але одного разу трапилось те, що змінило її життя. Ззовні ніхто не помічав змін, поки вони не стали очевидними.

Першим опам’ятався її батько, бо дочка стала забагато часу проводити в ванній та біля дзеркала. Потім мати стала помічати, що в неї з’явились дорогі парфуми та змінився гардероб.

Сусідка сидячи на лаві прокоментувала: "Ти подивись як іде, стегнами водить, мов модель, а каблуки як не впаде”, - це почув весь двір і зміна стала помітна всім.

На другому поверсі будинку, де мешкала дівчина, жив чоловік. Йому було років тридцять. Він мав свою маленьку фірму, але чим вона займалась, не знав ніхто в їх дворі. Кожен ранок він виходив на балкон та вижимав двадцять разів гантель. Потім сідав у "Москвич” та їхав на весь день.

Він як раз підняв дев’ятнадцятий раз свою вагу, коли почув влучний коментар сусідки. Піднявши очі він побачив дівчину, що йшла по стежці.

"А й справді, гарно йде”, - подумав він і відразу ж забув, але наступного ранку знов згадав, помітивши її постать на стежці.

Кожен ранок він бачив цю дівчину і вона йому подобалась. Він навіть звик до цього ритуалу, тому коли одного дня не побачив її, то дуже засмутився і навіть довше ніж звичайно затримався на балконі.

Вона не з’явилась і наступного дня.

Через кілька днів він не витримав, а так як завжди звик бути рішучим, то купив квіти і подзвонив в квартиру. Вона лежала хвора… коли він зайшов, то зрозумів, що це найкращий вчинок в його житті… Вони були щасливі.

Вероніка позіхнула і поклала книжку на полицю…