Лінія життя

Брудна рука, але в золотих кільцях, схопила його за зап’ясток: "Любчику, давай погадаю, всю правду скажу”. Він спробував висмикнути руку, але молода циганка міцно тримала. На вигляд їй було років з двадцять п’ять, але коли він придивився уважно, то помітив, що вона ще зовсім дитина. Під жмутом спідниць, що майоріли великими рожевими квітами та хусткою, що нею був перев’язаний поперек, сховалося худеньке тіло п’ятнадцятирічної дівчини. 

"А не надуриш?”, - він припинив пручатись та простяг долоню. Циганка взяла її в свою маленьку руку. Раптом її зіниці розширились, вона не відпускаючи з лівої його долоні, праву піднесла до гори, опустила вниз, потім з ліва на право – вона хрестилась. В її очах відбився жах. Вона прошепотіла: "В тебе немає лінії життя…” – розвернулась і хотіла бігти, але на цей раз він тримав її руку. Вона пручалась як тварина загнана в кут, він побачив, що пояснення не отримає і відпустив, вона кинулась через дорогу.

В той момент Микола Шляховий, щойно обраний президент щойно заснованої фірми, сів за кермо новенького БМВ. Він їхав, насолоджуючись швидкістю та особистою значимістю, коли щось кинулось під колеса. Він натиснув на гальма, але запізно. Тіло сповзло на  бруківку.

Микола вийшов з машини. Озирнувся. На вулиці нікого не було. Він спробував покликати на допомогу, але відповіла лише луна у вузькому переході будинків. Він взяв руку молодої циганки, здолавши огиду, що відчув торкаючись, ще теплої брудної руки. Пульсу не було. Він перевернув руку, помітивши, що нігті неохайно нафарбовані червоним лаком, що де інде обідрався – на долоні не було лінії життя.

Судмедекспертиза провела розтин та встановила, що смерть настала в результаті розриву серця, за хвилину до того, як постраждала попала під машину громадянина М. Шляхового.