вона його не злякала. Раніше він мешкав з одним генералом, який частенько використовував міцні слова, як він казав: для зв’язки речень.

Схопився тарган лише тоді, коли помітив занесений над його головою кімнатний тапочок Ще він побачив, що до його підошви приклеїлась жувальна гумка. Це розвеселило таргана і він швидко побіг ховатись під стіл.

Відновивши вільне дихання, тарган почав шукати щілину, щоб відпочити.

Нарешті, знайшовши зручне місце, він вмостився, але виспатись йому не вдалося. Людина пішла з кухні, але вереск, що почав лунати з сусідньої кімнати, дав зрозуміти тарганові, що чоловік "товче” свою дружину. Вона кричала несамовитим голосом, від чого він ще більше шаленів і продовжував місити її щосили.

Тарган замислився. Вже десять років він жив в цій квартирі. Потрапив сюди молодим, коли хазяїн, що служив прапорщиком, вкрав зі складу, майже новенький камуфляжний костюм, в якому саме задрімав тарган. Так він опинився тут. Всі ці роки чоловік регулярно бив жінку, вона плакала, кричала, збирала речі і йшла до мами, але він починав дзвонити, дарувати квіти і вона поверталась, він напивався і знов бив її, а вона кричала і збирала речі.

Тарган не розумів. Коли він бачив тапочок, "завислий” над його життям, він тікав, чому тоді вона не тікає? Він же колись заб’є її до смерті.

"Дивні створіння люди, - продовжував свої міркування новоспечений філософ: вони мають безліч їжі, на них ніхто не замахується газетою, не травить дихлофосом, а їм весь час чогось не вистачає. Коли б я був людиною…” Замріявшись, тарган впав на підлогу і в той самий момент тапочок з жувальною гумкою на підошві вкоротив його вік. Так він і не встиг зрозуміти людей.