-         Тато, правда ж вона гарна.

-         Як потягується, а осанка! Її шерсть виблискує.

-         Тату, мені здається, що коли піднести руку до її шерсті, то вона відіб’ється, як в кришці піаніно.

-         Їх поважали в давньому Єгипті. Кіса, кіса, йди до мене. Так, знаєш, синку, їх неможливо примусити робити те, чого вони не хочуть. Ніяке дресирування на них не діє.

Дивні вони, люди. Чого розкіскались. Зараз прийду. Не тому, що ви звете, а тому, що приємно полежати в теплому місці, коли тебе погладжують по спинці. Я вже дуже давно живу поруч з ними і трохи вивчила їх звички. Вони бувають злими та жорстокими, але коли думають, що ти належиш їм, відразу змінюють своє ставлення. Їх власність завжди для них найкраща. Я їхня, тому вони радіють, годують мене, милують. Коли б я була кішкою сусіда, то вони б кинули в мене камінням.

Диваки! Вони називають себе царями природи. Але по суті, будь в чому вони гірші за тварин. Вони бігають повільніше, кричать тихіше, їх зуби тупіші, навіть лазити як мавпи вони не можуть. Вони бояться холоду і задихаються від жари. Нічого не можуть робити без безлічі спеціальних обладунків. Їх дістають хвороби. Жодна з тварин не мучиться стількома недугами як людина.

Колись ми – коти, були представниками дуже сильної цивілізації, але відчули, що чим більше знань ми отримуємо, тим нещасливішими стаємо. Усвідомивши це, ми відкинули цивілізацію. Останнім нашим досягненням були піраміди.

Раз і назавжди ми заборонили собі бути чимось більшим, ніж просто тваринами. То було вірним рішенням.

Тепер ми живемо в домах людей. Вони пестять нас та годують. Певно, вони відчувають, що ми не прості тварини, тому захоплюються нами. Знають про це і собаки. Вони дурні, тому що дуже віддані людям. Вони давно здогадались, що насправді ми морочимо людям голови і паразитуємо на їх прихильності і через це, собаки полюють на нас. Але ж вони лише звірі, їм не перемогти.

Я хоч зараз могла б заговорити їх, людською мовою, але навіщо. Мене б тягали на телебачення, вивчали в лабораторіях… гидко подумати. І так вважає кожна кішка. Нам гарно жити й так. Ми живемо тисячі років, просто коли приходить час, ми йдемо від хазяїна і перероджуємось, тому кажуть, що коти йдуть з дому помирати. Ми не йдемо помирати, просто ховаємось від людей.

Здається мені насипали смачненького. Я вже йду, мяу.